Отредактировано:12.03.07 16:33
[COLOR=red][SIZE=+1]Дорогие земляки и все-все-все неравнодушные! Прошу минутку вашего внимания!!![/SIZE][/COLOR]
Недавно под лирическое настроение захотелось немножко украинской классики, нежной и певучей поэзии...
Обидно стало. Грустно. Вы знаете, что ее нет нигде? На одном сайте (http://ukrlib.com.ua) выложено несколько отдельных стихотворений. Еще несколько - можно встретить по частным блогам. Вот и все :(
[COLOR=darkblue][SIZE=+1]Прошу вашей помощи!!![/SIZE][/COLOR]
Наверняка у большинства дома если не книги, доставшиеся от старших поколений, то уж хрестоматии школьников - точно должны быть.
[COLOR=violet][SIZE=+1]ПОТРАТЬТЕ ПЯТЬ МИНУТ ВРЕМЕНИ, ЧТОБ НАБРАТЬ НЕСКОЛЬКО СТРОФ ЗАМЕЧАТЕЛЬНЫХ СТИХОВ![/SIZE][/COLOR]
Давайте возвратим себе волшебную песню украинской поэзии!
Если сочтете возможным найти на это нехитрое занятие минутку - выкладывайте стихи сюда или в свой дневник (и бросьте мне, пожалуйста, ссылочку или уведомление).
[SIZE=+1]ВЕРЮ В НАС!!![/SIZE]
:heart:
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.
Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.
Бачиш, з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать обращи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
Василь Симоненко