Neznakomka, 46 - 7 февраля 2007 01:11

Не все так сумно в цій країні, коли горять вогні кафе
Ще поки їй її сумління не висказало своє «фе»
Вона сміється, блиснуть очі, на весь світ музика заграє
І байдуже, що опівночі на вулицях лиш пил літає

Вона красива, необачна, вона розкута до нестями
Та грає музика невдячна акорд меланхолійний драми
Що десь було-то відлетіло, і що нема, що вдома їсти
То байдуже-вона зуміла на все це грою відповісти

І що немає в цілим світі ж одненької людини, друга,
І що кохання не в привіті-на нього йшла одна наруга
Так замкнено ж на тугу серце -грай, музико, гучніш, гучніш!
Вона сміється, так, сміється, щоб не заплакати, скоріш.

Злетілись тісно іномарки. Блищить затемненее скло.
Блищать у темряві цигарки. Блищить, святкує свято зло.
Забути все, поринуть в вирій, і поруч хтось - забудь на мить
Вона красива, так, красива. Краса потрібна вам? Платіть


ветер,ветер,ветерок,легкий и веселый.
принеси мне запах первых свежих дней
солнца лучик теплый на коре сосновой
заиграет искрами по густой смоле.

зеленеет травка маленькая,первая
и ползет букашка по листочку вниз
над весенним лесом облака беспечные
голубое небо-и все это-жизнь.

вон к весенней лужице подлетела птичка
после песни радостной захотелось пить
птицы радостно поют-им ВСЕ ЭТО нужно.
может.потихонечку. и захочу я жить..

и забуду мир людей.их жестокость глупую
позабуду все навек и привыкну здесь.
и меня искать не будут этими тропинками
и никто не будет знать,что я на свете есть...!

• 
• 
•